Подпись: Кулінарний перформанс.

Якщо ви зважитеся побувати в одному з ресторанів молекулярної кухні, то будьте готові до цілого кулінарному шоу. Запам'ятайте, що ви йдете туди не для того, щоб банально втамувати голод. Ви йдете в такий ресторан, щоб побачити, спробувати і понюхати зовсім несподівані для вас поєднання продуктів.

Вам навряд чи запропонують ознайомитися з меню. Зазвичай тут подають тільки комплексний обід, що складається з 13 страв. Один за іншим офіціанти винесуть вам зовсім незвичні страви. Це може бути шматок льоду зі смаком борщу, равлики у вівсянці, прозорі пельмені і т.п. На десерт можна скуштувати полуницю зі смаком оселедця, а на закуску - кору дуба.

На красивою тарілці перед вами буде лежати незрозумілого виду пінний продукт, смак якого може виявитися абсолютно непередбачуваним!

І не випадково апологети молекулярної кухні стверджують, що їжа - це складний процес, що включає всі наші почуття: смак, дотик, зір, нюх, а також пам'ять і сприйняття себе.

І саме тому ми можемо впевнено назвати молекулярну кухню - інтелектуальної кухнею. А сам процес прийняття їжі стає для вас захоплюючою подорожжю у світ майбутнього.  

 

 

 

 

 

 

 

 

Приміром, холодець виглядає як спагеті, хліб їдять ложкою, а чай можна пити, чи то пак їсти, бо він у твердому вигляді. 
Запахи і смаки синтезовані у лабораторіях, дозволяють з уже знайомих продуктів створити щось абсолютно нове. Приміром, одна відома швейцарська парфумерна компанія спільно із вченими, створила 20 тис. виняткових нових ароматів - 300 з них тільки для однієї полуниці! Найпарадоксальнішим є те, що усі ці запахи на молекулярному рівні є ідентичними до натуральних, різниця тільки в тому, що вони отримані завдяки хімічним процесам.

Для приготування таких страв звичної кухні замало, тут потрібна справжня "кулінарно-хімічна" лабораторія із різноманітним устаткуванням: холодильні установки, центрифуги, прилади для подріблення продуктів і, звісно ж, неабияка фантазія мікробіологів. Альгінат натрію, кальцій, рідкий азот — це далеко не повний перелік хімічних елементів, котрі, вступаючи у реакцію з продуктами, створюють абсолютно унікальні делікатеси. Сам процес приготування може бути досить тривалим і займати не один день, а от їсти таку "дивину" потрібно якнайшвидше — бо вона втрачає свій зовнішній вигляд і смакові властивості швидше, ніж звичайні продукти. 

Офіційно, авторство "молекулярної їжі" належить  французському вченному Ерве Тісу, який ще десять років тому вигадав страви,котрі у прямому сенсі вражали своєю фантазійністю і незвичністю. 

Насправді ж, такі "космічні технології" на кухні існують вже дуже давно. Ще у Радянському Союзі розробкою молекулярної їжі займався цілий Науково-дослідницький інститут. Звісно ж, таке частування винаходили не для гурманів, а навпаки, для людей досить небезпечних професій — шпигунів, підводників, льотчиків. Зараз же, молекулярну кухню можна скуштувати у кращих ресторанах світу. 

Крім того, кожен рік спеціальне інтернаціональне журі обирає кращий у світі ресторан. В 2006 році іспанський заклад "
El Bulli" отримав перший приз завдяки страві кухаря Адріа Феранна, котрий приголомшив суддів своїми сирними макаронами з морквяною пінкою. 
Серед європейських гурманів гастрономічна кулінарія стала вже скоріше своєрідним кітчем. Адже фуршет із подібних страв виглядає приблизно так: бокал для шампанського наповнюється спочатку гарячим м’ятним супом-пюре, а потім, щоб не змішувалися прошарки, холодним гороховим супом. В результаті виникають абсолютно несподівані контрастні відчуття, і не тільки смакові, але й температурні.